схарапуджений
СХАРАПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до схарапу́дити.
* У порівн. Прудкий .. кінь катав вулицею, як скажений, неначе схарапуджений вовками (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. прикм. Охоплений переляком, страхом; зляканий.
Як схарапуджена отара, кинулись вони врозтіч... хто куди! (Панас Мирний);
Повз них бігли схарапуджені есесівці, деякі чіплялися на підніжки (П. Загребельний);
Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром (О. Гончар);
* Образно. Схарапуджена тиша відступила далеко в степи (І. Цюпа);
// Який виражає переляк, страх; наляканий.
Терентій уже вихоплюється в поле, коли хтось спереду падає між коні і чорним клубком зависає на повідді під їхніми схарапудженими мордами (М. Стельмах);
Схарапуджені очі.
Словник української мови (СУМ-20)