схвильований
СХВИЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до схвилюва́ти.
До хати вбіг денщик. Він був чимсь схвильований і безцеремонно почав торсати за плечі офіцера (П. Панч);
* Образно. Вона боялась думати про це – і разом з тим уявила собі бліде обличчя [о. Василя] .. і розхристані, схвильовані передсмертним віддихом груди (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм.
Їм човнами любо мчати По схвильованій воді! (І. Муратов);
Іду я вольною землею Понад схвильованим Дніпром (В. Бичко).
2. у знач. прикм. Виведений із стану душевної рівноваги; який відчуває тривогу, занепокоєння, хвилювання; неспокійний, збуджений.
Електричне світло раптом залляло велику світлицю .. Ся зміна була така раптова, що схвильована юрма застигла (М. Коцюбинський);
25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник);
Поет стояв блідий, схвильований (Я. Качура);
* Образно. Місто велике, схвильоване, блідло, тремтіло від жаху (М. Зеров, пер. з тв. Овідія);
// Який виражає стан душевного неспокою; який має неспокійний, тривожний вираз.
Світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич, і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський);
На печі колишній солдат не міг спинити кашлю, і Чубенко ще раз побачив його без міри схвильовані очі (Ю. Яновський);
– Дозвольте звернутись в особистих справах, – почув Журба густий і, як йому здалося, схвильований голос Смоли (Д. Ткач);
// Пройнятий, сповнений хвилюванням.
В стані схвильованої замріяності, ніби в мареві, що робить світ схожим на казку, рушили вони далі (О. Гончар);
Полонези, мазурки, прелюдії Шопена становлять у своїй цілості болюче схвильовану розповідь про трагедію Польщі, трагедію польського народу (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)