схвилювати
СХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. що. Привести в коливальний рух, викликати хвилі, збурити поверхню рідини.
[Гаральд:] Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, корону, перли, славу (І. Кочерга).
2. кого. Вивести з душевної рівноваги, викликати тривогу, занепокоєння, хвилювання.
Мене схвилювали, читачу, твої справедливі листи – в них серце і душу гарячу вкладаєш по-дружньому ти (М. Упеник);
Звістка про те, що Юрко Жменяк пішов від батька, так схвилювала Верону, що вона того дня не знала, куди себе приткнути (М. Томчаній);
Вміщені на обкладинці журналу портрети страчених декабристів глибоко схвилювали Шевченка (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)