схильний
СХИ́ЛЬНИЙ, а, е, до чого, з інфін.
1. перев. до чого. Який має схильність до чого-небудь.
Лариса подумала: Сергій любить самотність, а такі люди, очевидно, схильні до роздумів, вони все аналізують (О. Гуреїв);
– Яблуко справді чудове .. – Який же це сорт? – втрутилася в розмову схильна до точних наукових визначень Валентина Артемівна (Л. Дмитерко);
Поет [М. Бажан] схильний обирати незвичайні, виняткові ситуації, в яких особливо яскраво розкриваються характери людей (з навч. літ.);
// Який має фізичні передумови до розвитку якої-небудь якості, властивості, стану і т. ін.
– Тільки тепер, коли в камеру заглянуло сіре світло, я як слід розгледів свого сусіду. Це був тридцяти-тридцятип'ятирічний чоловік, схильний до повноти (Ю. Збанацький).
2. перев. з інфін. Який має який-небудь намір, бажання; згодний на якісь дії, вчинки і т. ін.
Шнайдер зм'як значно, бачачи, що справа може взяти небезпечний для нього оборот, і показався схильним увійти в переговори (І. Франко);
Я менш за все схильний проповідувати благодушність і солодку маніловщину в літературі. Але слід пам'ятати, що кожне слово письменника, кожен образ, створений ним, є певною мірою узагальненням (М. Рильський);
// Який проявляє інтерес, пристрасть, любов до чого-небудь.
Люди швидко забувають те, що вже відбулося, і більше схильні смакувати й оцінювати те, що відбувається у них на очах (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)