схиляння
СХИЛЯ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. схиля́ти і схиля́тися.
Навстріч, із хлопчиком на руках, вийшла бліда й змарніла Русана. Не відповівши на її схиляння, Богдан узяв малого Юрка й стомлено сів на ближній краєчок столу (І. Білик);
Схиляння України в бік Європи, вочевидь, і спонукало Мінськ та Москву нагадати Києву і про своє вагоме слово (з газ.).
2. Почуття глибокої поваги до кого-, чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь.
Тоді я помітив, що батько й син ставилися до Тичини з особливою пошаною, рівною глибокому схилянню перед його талантом (Т. Масенко);
У цих посередностей ще існує повага до друкованого слова, навіть не повага – бездумне схиляння перед чимось вищим од них (В. Дрозд);
Якщо є одне релігійне почуття поваги, яке йде слідом за схилянням перед самозреченою відданістю, то це є шаноба до благородних талантів (О. Іваненко).
3. Низькопоклонство перед ким-, чим-небудь.
Боротьба з рутинерством, догматизмом, схоластикою, схилянням перед усім іноземним інкримінувалась Ушинському як боротьба проти релігії і церкви, як політична неблагонадійність (з газ.);
Сальви на його честь, .. схиляння, урочисті пишні зустрічі – все приймалося Наполеоном як цілком заслужене (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)