схлипувати
СХЛИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок.
Плачучи і уривчасто, судорожно вдихаючи, втягуючи повітря, утворювати відповідні звуки.
Дівчинка прихилилася до Мотрі та тихо схлипувала (Панас Мирний);
Схлипували нишком матері, згадавши загиблих своїх дочок (О. Довженко);
Угорі біля будки крана схлипувало ще зовсім молоде парубча [паруб'я], по-дитячому витираючи кепкою очі (Яків Баш);
* Образно. Ростуть сизі хмари, за веслом схлипує вода (М. Стельмах);
Лине сумна мелодія, плутає думки у Сашуневій голові. Плачуть кларнети, схлипують у розпуці баси (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)