схлипування
СХЛИ́ПУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. схли́пувати і звуки, утворювані цією дією.
Почулося схлипування, далі плач... Христя підвелася (Панас Мирний);
Схлипування її були густі й глибокі, а з-поміж них іноді виривалися розпачливі слова (Г. Епік);
Дитина в коші надривалася від крику. Вірніше, вона вже не кричала, лише хрипле схлипування неслося з її грудей (О. Донченко);
* Образно. Ріка зітхнула, затрепетала, вдарилась у берег, і пором поплив, залишаючи позад себе схлипування закучерявленої води (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)