схлипнути

СХЛИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до схли́пувати.

Баба Настя далі вже не могла витримати, закрилася вузеньким рукавцем і схлипнула жалісно, як дитинка (Леся Українка);

Баба Федора швиденько закліпала повіками й схлипнула (О. Донченко);

Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький);

* Образно. Перед носом човна мелодійно схлипнула вода (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. схлипнути — схлипну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. схлипнути — [схлиепнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. схлипнути — -ну, -неш, док. Однокр. до схлипувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. схлипнути — СХЛИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до схли́пувати. Баба Настя далі вже не могла витримати, закрилася вузеньким рукавцем і схлипнула жалісно, як дитинка (Л. Укр., III, 1952, 737); Баба Федора швиденько закліпала повіками й схлипнула (Донч.  Словник української мови в 11 томах
5. схлипнути — Схлипнути см. схлипувати.  Словник української мови Грінченка