схлипнути
СХЛИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до схли́пувати.
Баба Настя далі вже не могла витримати, закрилася вузеньким рукавцем і схлипнула жалісно, як дитинка (Л. Укр., III, 1952, 737);
Баба Федора швиденько закліпала повіками й схлипнула (Донч., III, 1956, 91);
Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збан., Сеспель, 1961, 298);
*Образно. Перед носом човна мелодійно схлипнула вода (Стельмах, І, 1962, 458).
Словник української мови (СУМ-11)