схлипування
СХЛИ́ПУВАННЯ, я, с. Дія за знач. схли́пувати і звуки, утворювані цією дією.
Почулося схлипування, далі плач… Христя підвелася (Мирний, III, 1954, 174);
Схлипування її були густі й глибокі, а з-поміж них іноді виривалися розпачливі слова (Епік, Тв., 1958, 246);
Дитина в коші надривалася від крику. Вірніше, вона вже не кричала, лише хрипле схлипування неслося з її грудей (Донч., І, 1956, 122);
*Образно. Ріка зітхнула, затрепетала, вдарилась у берег, і пором поплив, залишаючи позад себе схлипування закучерявленої води (Стельмах, І, 1962, 412).
Словник української мови (СУМ-11)