схованка
СХО́ВАНКА¹, и, ж.
1. Дія за знач. схова́ти.
Плавні були добрим місцем схованки краденого (М. Коцюбинський).
2. Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; потайник.
[Катря:] Павле! У чоловіка, в схованці, лежать гроші, мало не дві сотні, я возьму [візьму] (М. Кропивницький);
Тут [в хижі] надійна схованка для Лукашевого скарбу (О. Донченко);
В нього були і такі книги, що десь надворі лежали в потаємних схованках (С. Чорнобривець);
У них на двох один ключ від хати, але схованку всяк має свою (В. Земляк);
* Образно. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу (Панас Мирний).
3. Місце, де можна сховатися від кого-, чого-небудь, знайти притулок, захист і т. ін.; схов, укриття.
На те ж і опришок, аби вміти вибирати схованки... (Г. Хоткевич);
По яких тільки льохах, по яких схованках не доводилось їм сидіти цілими місяцями, щоб уникнути німецької каторги (Ю. Яновський);
Її ніхто не міг бачити, а вона з своєї схованки могла спостерігати все (В. Козаченко);
Уважно оглядаючи каміння, він помалу просувався вперед, витягаючи крабів із схованок, куди вони позалазили, чекаючи припливу (І. Багмут);
// Споруда, пристосування і т. ін., що захищає від кого-, чого-небудь.
Флот .. стоїть по військових схованках (Ю. Яновський);
В тих бункерах зберігалось вино, а тепер вони правили за зручні схованки для есесівських ватаг (О. Гончар);
* Образно. Його широке вилицювате обличчя було безмежно добрим, а гострі лукаві очиці довірливо ховались на цей час у своїх по-монгольському вузьких схованках (О. Гончар).
СХО́ВАНКА² див. схо́ванки.
Словник української мови (СУМ-20)