схований
СХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до схова́ти.
Вона мала властивість усе обнюхувати .. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (М. Коцюбинський);
Кожного ранку любив [Василько] лазити під піч, де в його було сховане в куточку з деяких цяцьок ціле хазяйство (С. Васильченко);
Сховані в лісовій гущавині галичани побачили перших вершників (А. Хижняк);
Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола (Григорій Тютюнник);
// у знач. прикм.
Гетьман звелів піймати кількох чоловіків, одшмагати батогами й послати скликати людей, витягати сховані човни (Ю. Яновський);
Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г. Хоткевич);
– Не можна йому довго, – діловито, проте з схованим легеньким смутком казала жінка (С. Васильченко);
// схо́вано, безос. пред.
Кожний такий хрестик [на карті] показував місце, де сховано забутий скарб (О. Донченко);
От ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (М. Рильський).
2. у знач. прикм. Закритий, невидимий; прихований.
Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з'ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)