схований
СХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до схова́ти.
Вона мала властивість усе обнюхувати.. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (Коцюб., І, 1955, 281);
Кожного ранку любив [Василько] лазити під піч, де в його було сховане в куточку з деяких цяцьок ціле хазяйство (Вас., І, 1959, 206);
Сховані в лісовій гущавині галичани побачили перших вершників (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122);
Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола (Тют.. Вир, 1964, 127);
// У знач. прикм.
Гетьман звелів піймати кількох чоловіків, одшмагати батогами й послати скликати людей, витягати сховані човни (Ю. Янов., II, 1954, 123);
Вода спаде, повитикається сховане каміння (Хотк., II, 1966, 394);
— Не можна йому довго, — діловито, проте з схованим легеньким смутком казала жінка (Вас., І, 1959, 321);
// схо́вано, безос. присудк. сл.
Кожний такий хрестик [на карті] показував місце, де сховано забутий скарб (Донч., II, 1956, 19);
От ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (Рильський, І, 1956, 326).
2. у знач. прикм. Закритий, невидимий; прихований.
Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з’ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Янов., II, 1954, 29).
Словник української мови (СУМ-11)