схоластика

СХОЛА́СТИКА, и, ж.

1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися раціонально обґрунтувати християнське віровчення.

Теорія Коперника стала тим фундаментом, на якому в ту епоху розгорнулася жорстока боротьба передових людей проти схоластики (з наук.-попул. літ.);

Академія зосталася дуже позаду од свого часу: в ній панувала схоластика (І. Нечуй-Левицький);

Своєрідним виявом негативістських тенденцій Просвітництва були також його сенсуалізм та гедонізм, витлумачені як антитези схоластиці та аскетизму (з наук. літ.).

2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.

– Фізика в наш час все .. Це не математична схоластика з мертвими формулами (Н. Рибак);

Наука, відірвана від практики, звичайно перетворюється у схоластику, а це створює умови для проникнення в неї ідеалізму і механіцизму (з наук.-попул. літ.);

// Слова, міркування, що не відповідають дійсності.

Через те й оті всі думки про прогрес, про майбутні покоління не були для нього схоластикою, чистою теорією, якою можна бавитися за склянкою чаю чи чаркою коньяку, втішатися, лякати гарних жінок... (Ю. Мушкетик);

І почувається, що це не фрази, не схоластика, почувається, що комісар не на словах, а на ділі вірить в людину, в її високі якості, в непохитність її переконань (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. схоластика — схола́стика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. схоластика — -и, ж. 1》 Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов'я. 2》 перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. схоластика — схола́стика (грец. σχολαστικός – вчений, від σχολάζω – вчу, навчаю) 1. Середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обгрунтувати релігійний світогляд.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. схоластика — Період у середньовічній філософії, який охоплює напрямки, що піднімають проблему узгодження істини християнської віри з природним розумом, а також скрупульозним дотриманням принципів логіки в міркуваннях (Ансельм з Кентербері, шартрська школа, П. Абеляр, св. Тома з Аквіну).  Універсальний словник-енциклопедія
5. схоластика — I СХОЛАСТИКА (від грецьк. σχολαστικόζ — вчений) — шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського Середньовіччя; релігійно-філософські вчення, що, на противагу містиці, вбачали шлях осягнення Бога в логіці та дискурсі. Для С. (IX — XIV ст.  Філософський енциклопедичний словник
6. схоластика — Схола́стика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. схоластика — СХОЛА́СТИКА, и, ж. 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов’я.  Словник української мови в 11 томах