схоластика

схола́стика

-и, ж.

1》 Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов'я.

2》 перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.

Значення в інших словниках

1. схоластика — схола́стика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. схоластика — СХОЛА́СТИКА, и, ж. 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися раціонально обґрунтувати християнське віровчення.  Словник української мови у 20 томах
3. схоластика — схола́стика (грец. σχολαστικός – вчений, від σχολάζω – вчу, навчаю) 1. Середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обгрунтувати релігійний світогляд.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. схоластика — Період у середньовічній філософії, який охоплює напрямки, що піднімають проблему узгодження істини християнської віри з природним розумом, а також скрупульозним дотриманням принципів логіки в міркуваннях (Ансельм з Кентербері, шартрська школа, П. Абеляр, св. Тома з Аквіну).  Універсальний словник-енциклопедія
5. схоластика — I СХОЛАСТИКА (від грецьк. σχολαστικόζ — вчений) — шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського Середньовіччя; релігійно-філософські вчення, що, на противагу містиці, вбачали шлях осягнення Бога в логіці та дискурсі. Для С. (IX — XIV ст.  Філософський енциклопедичний словник
6. схоластика — Схола́стика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. схоластика — СХОЛА́СТИКА, и, ж. 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов’я.  Словник української мови в 11 томах