схудлий
СХУ́ДЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до сху́днути.
Андрій .. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Б. Грінченко);
Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Яновський);
Схудлі за одну ніч коні були мокрі, як викупані; вони важко хропли (Ю. Збанацький);
На пучках калини вовтузиться табунець схудлих за зиму горобців (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.
Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Г. Хоткевич);
Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів. Тепер це був схудлий атлет з попелястою, як у старого слона, шкірою на обличчі й на руках (П. Загребельний);
Вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови (М. Стельмах);
Тепер птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)