схудлий
СХУ́ДЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до сху́днути.
Андрій .. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Б. Грінченко);
Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Яновський);
Схудлі за одну ніч коні були мокрі, як викупані; вони важко хропли (Ю. Збанацький);
На пучках калини вовтузиться табунець схудлих за зиму горобців (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.
Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Г. Хоткевич);
Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів. Тепер це був схудлий атлет з попелястою, як у старого слона, шкірою на обличчі й на руках (П. Загребельний);
Вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови (М. Стельмах);
Тепер птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- схудлий — сху́длий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- схудлий — див. худий Словник синонімів Вусика
- схудлий — [схудлией] м. (на) -длому/-д(‘)л'ім, мн. -д(‘)л'і Орфоепічний словник української мови
- схудлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до схуднути. 2》 у знач. прикм. Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схудлий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- схудлий — Сху́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сху́днути. Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Гр., II, 1963, 75); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- схудлий — Схудлий, -а, -е Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88. Словник української мови Грінченка