1. Словник синонімів української мови

схудлий

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схудлий — сху́длий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. схудлий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. схудлий — [схудлией] м. (на) -длому/-д(‘)л'ім, мн. -д(‘)л'і Орфоепічний словник української мови
  4. схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сху́днути. Андрій .. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Б. Грінченко); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. схудлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до схуднути. 2》 у знач. прикм. Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. схудлий — Сху́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сху́днути. Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Гр., II, 1963, 75); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. схудлий — Схудлий, -а, -е Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88. Словник української мови Грінченка