1. Орфоепічний словник української мови

схудлий

сху́длий

[схудлией]

м. (на) -длому/-д(‘)л'ім, мн. -д(‘)л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схудлий — сху́длий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. схудлий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сху́днути. Андрій .. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Б. Грінченко); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. схудлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до схуднути. 2》 у знач. прикм. Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. схудлий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. схудлий — Сху́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сху́днути. Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Гр., II, 1963, 75); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. схудлий — Схудлий, -а, -е Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88. Словник української мови Грінченка