1. Словник української мови в 11 томах

схудлий

СХУ́ДЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до сху́днути.

Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Гр., II, 1963, 75);

Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Янов., II, 1958, 222);

Схудлі за одну ніч коні були мокрі, як викупані; вони важко хропли (Збан., Незабутнє, 1953, 26);

На пучках калини вовтузиться табунець схудлих за зиму горобців (Стельмах, І, 1962, 233).

2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.

Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Хотк., II, 1966, 258);

Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів. Тепер це був схудлий атлет з попелястою, як у старого слона, шкірою на обличчі й на руках (Загреб., День.., 1964, 328);

Вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови (Стельмах, II, 1962, 153);

Тепер птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (Гончар, Новели, 1954, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схудлий — сху́длий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. схудлий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. схудлий — [схудлией] м. (на) -длому/-д(‘)л'ім, мн. -д(‘)л'і Орфоепічний словник української мови
  4. схудлий — СХУ́ДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сху́днути. Андрій .. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Б. Грінченко); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. схудлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до схуднути. 2》 у знач. прикм. Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. схудлий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. схудлий — Сху́длий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. схудлий — Схудлий, -а, -е Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88. Словник української мови Грінченка