сюзеренітет

СЮЗЕРЕНІТЕ́Т, у, ч.

1. За часів феодалізму в Західній Європі – верховне право, влада сюзерена.

Політичні відносини .. місцевих князів з київським князем по суті являли собою відносини васалітету – сюзеренітету, що характерно для ранньофеодальної епохи (з наук. літ.).

2. У міжнародному праві – сукупність прав держави-сюзерена.

З підписанням у 1774 р. Кючук-Кайнарджийського миру, яким завершилася успішна війна Росії з турками і за яким визнавалися її присутність на Чорному морі та сюзеренітет над Кримським ханством, українська автономія стала приреченою (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. сюзеренітет — сюзереніте́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сюзеренітет — -у, ч. 1》 За часів феодалізму в Західній Європі – верховне право, влада сюзерена. 2》 У міжнародному праві – сукупність прав держави-сюзерена.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сюзеренітет — сюзереніте́т (франц. suzerainete) за феодалізму – верховне право сюзерена щодо васала або верховне право однієї держави щодо іншої, залежної від неї.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. сюзеренітет — СЮЗЕРЕНІТЕ́Т, у, ч. 1. За часів феодалізму в Західній Європі — верховне право, влада сюзерена. Політичні відносини.. місцевих князів з київським князем по суті являли собою відносини васалітету — сюзеренітету...  Словник української мови в 11 томах