сюркнути
СЮ́РКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до сю́ркати.
Як переїхали [Христя і Колісник] Мар'янівку і виїхали в поле, сонце уже сіло .. Кругом тихо, аж сумно, з окопів коли-не-коли сюркне цвіркун (Панас Мирний);
– А дайте я сюркну! Один тільки раз! (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)