сюсюкання

СЮСЮ́КАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. сюсю́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.

2. перен., розм. Дія за знач. сюсю́кати 2.

Він [Ю. Яновський] дуже любив дітей, але, розмовляючи з малечею, .. уникав солоденького сюсюкання та фальшивого підробляння під дитячу мову, яке завжди чудесно розпізнає ота мила людська дрібнота (М. Рильський);

Я вже помітив у Варвари Георгіївни ще одну хорошу рису: вона вміє, коли треба, розмовляти з учнями, як з рівними, бути з ними товариською без фальшивого сюсюкання (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. сюсюкання — сюсю́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сюсюкання — -я, с. 1》 Дія за знач. сюсюкати 1) і звуки, утворювані цією дією. 2》 перен., розм. Дія за знач. сюсюкати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сюсюкання — СЮСЮ́КАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сюсю́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. 2. перен., розм. Дія за знач. сюсю́кати 2. Він [Ю. Яновський] дуже любив дітей, але, розмовляючи з малечею,..  Словник української мови в 11 томах