сюсюкати

СЮСЮ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. Заміняти у вимові шиплячі звуки свистячими.

Вона .. ніяк не могла уявити собі, що той .. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський);

З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан, сюсюкає, а мати теж сюсюкає (М. Хвильовий).

2. перен., розм. Підроблятися під мову рівень розвитку, склад мислення і т. ін. кого-небудь (звичайно дитини).

Ніколи по-бабському не метушилася [мати] і не сюсюкала біля Аркадія (О. Копиленко);

Чомусь деякі письменники, що пишуть для дітей, частенько сюсюкають з ними, не ведуть серйозної розмови (з газ.);

Він став думати, що б його сказати доньці, але нічого не вигадав. Не міг у таку хвилину сюсюкати і дитинно лицедіяти (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. сюсюкати — сюсю́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сюсюкати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
3. сюсюкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Заміняти у вимові шиплячі звуки свистячими. 2》 перен., розм. Підроблятися під рівень розвитку, склад мислення, мову і т. ін. кого-небудь (звичайно дитини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сюсюкати — СЮСЮ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Заміняти у вимові шиплячі звуки свистячими. Вона.. ніяк не могла уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (Коцюб., І, 1955, 318). 2. перен., розм.  Словник української мови в 11 томах