сябри

СЯБРИ́¹, і́в, мн. (одн. сябр, а́, ч.).

У білорусів – люди, зв'язані з ким-небудь дружбою, довір'ям; товариші, приятелі.

Всі .. сябри і кунаки Розуміють пісню українську (П. Воронько);

– Я сумую за вами, ліси Білорусі, За піснями моїх синьооких сябрів (М. Нагнибіда);

– Не впадай у розпач, дорогий сябро, – каже він лагідно, – твій син помер славно смертю солдата... (І. Цюпа);

// Уживається як синонім до слова “білоруси”.

СЯБРИ́², і́в мн. (одн. сябр, а́, ч.).

У XIV–XVII ст. співвласники орних земель і промислових угідь у Новгороді та Пскові, а також в Україні, Білорусії, Литві.

У XV ст. колишні невільні й підневільні люди, що їх раніше називали закупами, сябрами та іншими іменами, виступають під іменем селян тяглих... (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. сябри — I с`ябри-ів, мн. Феодально залежні селяни у Київській Русі, на українських, російських, білоруських землях і у феодальній Литві, які спільно володіли й користувалися орними та ін. земельними угіддями. II сябр`и-ів, мн. (одн. сябр, -а, ч.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сябри — СЯБРИ́, і́в, мн. (одн. сябр, а́, ч.). У білорусів — люди, зв’язані з ким-небудь дружбою, довір’ям; товариші, приятелі. У новій, просторій, білій хаті Всі..  Словник української мови в 11 томах