сябри

СЯБРИ́, і́в, мн. (одн. сябр, а́, ч.). У білорусів — люди, зв’язані з ким-небудь дружбою, довір’ям; товариші, приятелі.

У новій, просторій, білій хаті Всі.. сябри і кунаки Розуміють пісню українську (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 24);

— Я сумую за вами, ліси Білорусі, За піснями моїх синьооких сябрів (Нагн., На полі битви, 1974, 91);

— Не впадай у розпач, дорогий сябро, — каже він лагідно, — твій син помер славно смертю солдата… (Цюпа, Краяни, 1971, 390);

// Уживається як синонім до слова «білоруси».

У ці дні наші добрі сусіди-сябри разом з братніми народами Радянської країни відзначають славне свято — 50-річчя Білоруської РСР і Комуністичної партії Білорусії (Літ. Укр., 31.XII 1968, 1).

Значення в інших словниках

1. сябри — СЯБРИ́¹, і́в, мн. (одн. сябр, а́, ч.). У білорусів – люди, зв'язані з ким-небудь дружбою, довір'ям; товариші, приятелі. Всі .. сябри і кунаки Розуміють пісню українську (П. Воронько); – Я сумую за вами, ліси Білорусі, За піснями моїх синьооких сябрів (М.  Словник української мови у 20 томах
2. сябри — I с`ябри-ів, мн. Феодально залежні селяни у Київській Русі, на українських, російських, білоруських землях і у феодальній Литві, які спільно володіли й користувалися орними та ін. земельними угіддями. II сябр`и-ів, мн. (одн. сябр, -а, ч.).  Великий тлумачний словник сучасної мови