сідниця

СІДНИ́ЦЯ, і, ж. (сідни́ці, ни́ць, мн.).

Частина людського тіла, якою сідають.

Під час вимірювання дитина .. повинна стояти струнко, торкатися станка ростоміра п'ятами, сідницею і лопатками (з навч. літ.);

– Ти чого набурмосився? – запитав його Дмитро. – Та так... голова болить. – Аби не сідниця! Ха-ха! – зареготав Дмитро (М. Ю. Тарновський);

// Половина цієї частини тіла, що має вигляд півкулі.

У хворого спостерігалося значне ожиріння з відкладанням жиру на животі, сідницях, грудях (із журн.).

Значення в інших словниках

1. сідниця — сідни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сідниця — -і, ж. (мн. сідниці, -ниць). Частина людського тіла, на яку сідають. || Половина цієї частини тіла, що має вигляд півкулі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сідниця — СІДНИ́ЦІ мн. (одн. СІДНИ́ЦЯ) (частина людського тіла, якою сідають), СИ́ДНІ розм., СІ́ДАНКА розм. Лавчина, вистигнувши й змокрівши від нічної роси, холодила сідницю (Є. Гуцало); Поясок штанів з'їхав аж на самі сидні (П. Колесник); — Війна, війна.  Словник синонімів української мови
4. сідниця — СІДНИ́ЦЯ, і, ж. (сідни́ці, ни́ць, мн.). Частина людського тіла, якою сідають. Під час вимірювання дитина .. повинна стояти струнко, торкатися станка ростоміра п’ятами, сідницею і лопатками (Шк. гігієна, 1954, 44); — Ти чого набурмосився?...  Словник української мови в 11 томах