сідниця
СІДНИ́ЦЯ, і, ж. (сідни́ці, ни́ць, мн.). Частина людського тіла, якою сідають.
Під час вимірювання дитина .. повинна стояти струнко, торкатися станка ростоміра п’ятами, сідницею і лопатками (Шк. гігієна, 1954, 44);
— Ти чого набурмосився? — запитав його Дмитро. — Та так… голова болить. — Аби не сідниця! Ха-ха! — зареготав Дмитро (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 225);
// Половина цієї частини тіла, що має вигляд півкулі.
У хворого спостерігалося значне ожиріння з відкладанням жиру на животі, сідницях, грудях (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 42).
Словник української мови (СУМ-11)