сідниця
СІДНИ́ЦІ мн. (одн. СІДНИ́ЦЯ) (частина людського тіла, якою сідають), СИ́ДНІ розм., СІ́ДАНКА розм. Лавчина, вистигнувши й змокрівши від нічної роси, холодила сідницю (Є. Гуцало); Поясок штанів з'їхав аж на самі сидні (П. Колесник); — Війна, війна. Шмаркачі такі, і вже війна. Аби вам нарізав у сіданку.., знав би один з другим, як воювати (У. Самчук).
Словник синонімів української мови