сікар

СІКА́Р, я́, ч., заст.

Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину.

Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. сікар — сіка́р іменник чоловічого роду, істота кат іст.  Орфографічний словник української мови
2. сікар — -я, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сікар — СІКА́Р, я́, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину. Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах