сікар

сіка́р

іменник чоловічого роду, істота

кат

іст.

Значення в інших словниках

1. сікар — СІКА́Р, я́, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину. Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. сікар — -я, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сікар — СІКА́Р, я́, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину. Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах