сікар
СІКА́Р, я́, ч., заст.
Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину.
Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сікар — сіка́р іменник чоловічого роду, істота кат іст. Орфографічний словник української мови
- сікар — -я, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сікар — СІКА́Р, я́, ч., заст. Той, хто бив, шмагав кого-небудь за якусь провину. Підпроси сікаря.., щоб не дуже бив (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах