сікатися
СІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Нападати, кидатися на кого-небудь, маючи намір ударити, побити і т. ін.
Червона, роз'юшена жінота верещала над нами, сікалась до нас з дрючками (М. Коцюбинський);
В залі все більше зростав крик, вже нічого не можна було розібрати. Шляхтичі вже сікались один на одного, вже брязкали шаблями (П. Панч);
Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився і навіть сікався до Уляни з кулаками (Григорій Тютюнник);
// Рватися до кого-небудь, намагаючись укусити (про собак).
Собаки обпали робітників, сікалася до ніг та піднімали страшенний галас на ціле село (М. Коцюбинський);
Вихопився з двору невп'ятий [неприв'язаний] собака, .. сікався (Є. Гуцало).
2. Починати сварку.
[Чопорій:] Я диктую..! [Тетяна:] Іди додому! Нічого вже нам тут сікатись! Налихотворив [нашкодив] добре, що тепер і не знаєш, як обернутись! (М. Кропивницький);
Піймавши підозрілу посмішку на обличчі котрогось із хлопців, він уже сікається: – Ти не либся [посміхайся], .. слухай, коли старші говорять... (О. Гончар);
// Безцеремонно втручатися (в розмову, сварку і т. ін.); встрявати.
[Віталій (до Хоми):] А скілько в цім році прийняв від людей грошей? [Настя:] Хіба він зна .. [Хома:] Ой Насте, ой Насте! Кажу тобі: мовчи, не сікайся! (І. Карпенко-Карий);
[Христя:] А ти б, Мелашко, не сікалася з розмовою, коли не твоя річ попереду... (М. Кропивницький);
// Настирливо, вимогливо або погрозливо звертатися до кого-небудь; приставати, чіплятися.
– Де це ти, Саню, була? – спитала в неї Навроцька. – В Мурашкової, – обізвалася Саня. – З ким же ти там бачилась? – сікалась до неї Навроцька (І. Нечуй-Левицький);
– Для чого ви існуєте чи то, пак, живете? – Це така вже в нього звичка сікатися з цим запитанням до кожного (О. Гончар);
– Я – підкуркульник? – вигукував сміливо Левко Тритуз, сікаючись до Мельника. – Куркуль, – сказав рішуче Степан (Г. Епік).
3. перев. з інфін., з чим. Намагатися щось зробити; збиратися, наміря́тися.
Минув день і не один, як згадала стара: – Десь-то наші тепер обертаються? – Дочки зітхнули, та й тільки. Ніхто з них в Кам'янці не був, то й не сікались вгадувати, де б саме вони були (А. Свидницький);
– А за що ж він мене в'язати сікається? (Панас Мирний);
[Кіндрат Антонович:] Чого не тямиш, про те не сікайся міркувати (М. Кропивницький);
// З'являтися до кого-небудь з якимись неприйнятними пропозиціями, всупереч чиємусь бажанню нав'язувати що-небудь; потикатися.
Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, .. так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ніхто з сусід більше не зважувався зазирати в Микитині горшки, ніхто не сікався з порадами, ніхто не каламутив спокою (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)