сім'янин
СІМ'ЯНИ́Н, а, ч.
1. Той, хто має сім'ю (у 1 знач.).
Тепер Лошаков не той. Жонатий, має діток, став поважним сім'янином, поважним громадянином (Панас Мирний);
Уболівав [Гречкун], чи добре розміщені солдати, чи не час би попрати білизну. У землянці завжди здавався тихим сім'янином (Ю. Бедзик);
// Людина, що має риси, необхідні для родинного життя.
Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє “я” як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу, що взявся будувати нове суспільство (Олесь Досвітній).
2. Член сім'ї (у 1 знач.); родич.
– Як я за його дочку давав, то думав: буде сім'янин, то вже до свого діла й прихилю його. Дак де там!.. (Б. Грінченко);
* У порівн. – Які то люди добрячі! Привітали мене заїжджого, як сім'янина (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)