сіпнути

СІПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. що, чим і без прям. дод. Однокр. до сі́пати.

Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок горшка зостався в Карпових руках (І. Нечуй-Левицький);

Сіпнула [черниця] двері Разів зо два, так, злегенька (В. Самійленко);

Федір сіпнув кільце і кинув гранату під ковпак танка (Ю. Смолич);

Дід сіпнув і, почувши на кінці вудочки опір, рвонув її з води (В. Гжицький);

Бжеський мовчки сіпнув плечима (З. Тулуб);

Мокроступ сіпнув головою, гоноровито глянув на Твердохліба (М. Ю. Тарновський);

// безос.

Вас сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі... (Панас Мирний).

2. Різким рухом зрушити з місця.

Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть з двора (Леся Українка);

Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (П. Дорошко);

Трактор сіпнув. Довбня поточився, впав (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. сіпнути — сіпну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сіпнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до сіпати. || безос. 2》 неперех. Різким рухом зрушити з місця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сіпнути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
4. сіпнути — СІПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до сі́пати. Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок горшка зостався в Карпових руках (Н.-Лев., II, 1956, 272); Сіпнула [черниця] двері Разів зо два, так, злегенька (Сам.  Словник української мови в 11 томах
5. сіпнути — Сіпати, -паю, -єш, одн. в. сіпнути, -пну, -неш гл. Дергать, дернуть. Рудч. Ск. I. 13. --------------- Сіпнути, -ся см. сіпати, -ся.  Словник української мови Грінченка