сірничок

СІРНИЧО́К, чка́, ч.

Зменш. до сірни́к.

Черкнув [Попенко] сірничком – і світ осіяв хату (Панас Мирний);

[Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (І. Франко);

Одним плащнаметом укрилися втрьох, Одним сірничном запалили цигарку (А. Малишко);

* У порівн. Все радіє. Навіть лоша здається веселеньким, хоч і тремтить на своїх тоненьких, як сірнички, ногах (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. сірничок — сірничо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірничок — -чка, ч. Пестл. до сірник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сірничок — СІРНИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до сірни́к. Черкнув [Попенко] сірничком — і світ осіяв хату (Мирний, І, 1954, 337); [Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. сірничок — Сірник, -ка м. Спичка зажигательная. ум. сірничок. Засвітив самопальпий сірничок. Рудч. Ск. II. 180.  Словник української мови Грінченка