сірничок

СІРНИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до сірни́к.

Черкнув [Попенко] сірничком — і світ осіяв хату (Мирний, І, 1954, 337);

[Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (Фр., IX, 1952, 341);

*У порівн. Все радіє. Навіть лоша здається веселеньким, хоч і тремтить на своїх тоненьких, як сірнички, ногах (Хотк., І, 1966, 126).

Значення в інших словниках

1. сірничок — сірничо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірничок — СІРНИЧО́К, чка́, ч. Зменш. до сірни́к. Черкнув [Попенко] сірничком – і світ осіяв хату (Панас Мирний); [Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (І.  Словник української мови у 20 томах
3. сірничок — -чка, ч. Пестл. до сірник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сірничок — Сірник, -ка м. Спичка зажигательная. ум. сірничок. Засвітив самопальпий сірничок. Рудч. Ск. II. 180.  Словник української мови Грінченка