січений

СІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до сікти́.

Навкруги, сухий-сухий сірий пісок, з-під якого часом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного мармуру велетенського звіра – слона, лева, заметених віковічним піском... (Олесь Досвітній);

– Мужика ніхто не показав, мужика .. з усією його хитрістю і усіма його шкірами. – Це ви говорите про шкіри, батогами січені? (М. Стельмах);

// у знач. прикм.

Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки (Хоть се було в час м'ясопусту) (І. Котляревський);

Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (С. Чорнобривець);

Січені котлети.

Значення в інших словниках

1. січений — сі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. січений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сікти. || у знач. прикм. Січені котлети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. січений — Січе́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. січений — СІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сі́кти. Навкруги, сухий-сухий сірий пісок, з-під якого часом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного мармуру велетенського звіра — слона, лева, заметених віковічним піском… (Досв.  Словник української мови в 11 томах