табельниця

ТА́БЕЛЬНИЦЯ, і, ж.

Жін. до та́бельник.

Іван поклав картку на місце, щоб табельниці її одмітили, потім зайшов у цех (В. Кучер);

Вона учителювала в вечірній школі, а вдень працювала табельницею на шахті (Ю. Смолич);

Молода, підкреслено акуратна табельниця, поклавши на стіл перед собою білі руки, сказала, що завкадрами в конторі немає (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. табельниця — та́бельниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. табельниця — -і. Жін. до табельник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. табельниця — ТА́БЕЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до та́бельник. Іван поклав картку на місце, щоб табельниці її одмітили, потім зайшов у цех (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).  Словник української мови в 11 томах