таборити
ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст.
Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419–1434 рр.) у Чехії.
Гуртуються таборити – ремісники і хлібороби, і тепер вже земля палахкотить під ногами у ворога (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)