таборитися
ТАБОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок.
1. Розташовуватися табором для перепочинку, ночівлі тощо (про великі групи людей).
Скільки видно, таборяться по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (О. Гончар);
В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський);
Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, – уже таборились (Яків Баш);
В самім містечку розмістилися щонайвірніші частини, решта війська примістилася по присілках або таборилася на полях, повигребувавши собі та порозпинавши походні намети (Б. Лепкий);
Скіфи таборилися на її берегах (із журн.).
2. перен. Збиратися групами; скупчуватися.
Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський);
Все місто в ці дні пропахло кізяками та плавневим сіном. Всюди гамірливо таборяться війська, іржуть коні (О. Гончар);
// Розташовуватися у великій кількості на невеликій площі один біля одного (про предмети тощо).
– А наші хатки на колесах, правда, гарненькі? – киває Василинка на яскраві жовто-червоні та голубенькі вагончики, що, наче автобуси на стоянці, таборяться внизу (О. Гончар);
На схилах таборилися хмари (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)