таборище
ТАБОРИ́ЩЕ, а, с.
1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1–3 знач.).
[Гелен:] Підіть за браму – зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, – богам троянським в дар дали ахейці того коня (Леся Українка);
А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська “Побєда”, підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (О. Гончар);
Побачивши ж велике військо козацьке і орду, налякалися й кинувши таборище, хотіли відступати (М. Грушевський);
Заночували в дядька в таборищі на молодому сіні на горищі (Л. Костенко).
2. Збільш. до та́бір 1–3.
Побачивши ж велике військо козацьке і орду, налякалися й кинувши таборище, хотіли відступати (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)