таборище
ТАБОРИ́ЩЕ, а, с.
1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.).
[Гелен:] Підіть за браму — зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, — богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302);
А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська «Побєда», підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (Гончар, Тронка, 1963, 79).
2. Збільш. до та́бір 1-3.
Словник української мови (СУМ-11)