Орфографічний словник української мови

таборище

табори́ще

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. таборище — ТАБОРИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1–3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму – зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, – богам троянським в дар дали ахейці того коня (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
  2. таборище — -а, с. 1》 Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). 2》 Збільш. до табір 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. таборище — Табори́ще, -ща, -щу, -щем; -ри́ща, -ри́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. таборище — ТАБОРИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму — зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, — богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  5. таборище — Таборище, -ща с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225.  Словник української мови Грінченка