табунитися
ТАБУНИ́ТИСЯ, ни́ться, недок.
1. Збиратися, збиватися в табун (про тварин, птахів і риб).
Евакуйована худоба, виснажена, табунилася у дворах (Григорій Тютюнник);
* Образно. На передньому плані, попід плавнями, спокійно сяяла річка, а вподовж неї табунилось білими хатками село (О. Гончар).
2. перен., розм. Збиратися в гурт (про людей).
Стали “табунитись”, за висловом Калістрата Івановича Берестенка, люди, зупинятися купами на вулицях, вигонах (Є. Кротевич).
Словник української мови (СУМ-20)