табунний
ТАБУ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до табу́н 1.
Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (З. Тулуб);
В Забайкаллі, особливо в Бурят-Монголії, а також у Туві і Хакасії, де зими майже безсніжні, розвинені вівчарство і табунне конярство (з навч. літ.);
Так він ще існує, цей маленький роз'їзд, названий на честь табунних угідь предків?! (В. Лихоносов).
Словник української мови (СУМ-20)