табунник
ТАБУ́ННИК, а, ч.
Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі.
– Навіщо ти їх годуєш? – здивувалися табунники. – Що це? – Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, – відповів Рахім (З. Тулуб);
Похмуро супилися чабани й табунники, для яких кочування було найважчою і найвідповідальнішою роботою (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)