Значення в інших словниках
-
табунник —
табу́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
табунник —
ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. – Навіщо ти їх годуєш? – здивувалися табунники. – Що це? – Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, – відповів Рахім (З.
Словник української мови у 20 томах
-
табунник —
-а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
табунник —
ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.
Словник синонімів української мови
-
табунник —
Табу́нник, -ка; -нники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
табунник —
ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. — Навіщо ти їх годуєш? — здивувалися табунники. — Що це? — Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, — відповів Рахім (Тулуб, В степу.., 1964, 352).
Словник української мови в 11 томах