табунник
ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі.
— Навіщо ти їх годуєш? — здивувалися табунники. — Що це? — Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, — відповів Рахім (Тулуб, В степу.., 1964, 352).
Словник української мови (СУМ-11)