табунний

ТАБУ́ННИЙ, а, е. Прикм. до табу́н 1.

Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (Тулуб, В степу.., 1964, 357);

В Забайкаллі, особливо в Бурят-Монголії, а також у Туві і Хакасії, де зими майже безсніжні, розвинені вівчарство і табунне конярство (Ек. геогр. СРСР, 1957, 254).

Значення в інших словниках

1. табунний — табу́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. табунний — [табун:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. табунний — ТАБУ́ННИЙ, а, е. Прикм. до табу́н 1. Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (З.  Словник української мови у 20 томах
4. табунний — -а, -е. Прикм. до табун 1). Табунне конярство — метод розведення коней, при якому тварин протягом цілого року утримують у табунах з тривалим перебуванням на пасовищах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. табунний — Табунний, -а, -е Табунный, изъ табуна.  Словник української мови Грінченка